"Ждановщина"

    “Ждановщина” – система заходів, спрямованих на відновдення ідеологічного контролю над суспільством.

Причини:

  • Послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільствов роки Другої світової війни.
  • Зростання патріотичних почуттів національної інтелігенції.
  • Початок розгортання “холодної війни”.

Мета:

  • Нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції.
  • Культурно-ідеологічна ізоляція країни.
  • Зміцнення тотального контролю над суспільством.
  • Відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога.

Заходи:

  • 1946 – 1951 рр. Було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. Посатнови ЦК ВКП(б) “Про журнали “Звезда” і “Ленінград””, спрямовані проти творчості А. Ахмаової і М. Зощенка, “Про кінофільм “Большая жизнь”” та ін.
  • ЦК КП(б)У 1946 р. за шаблоном, виготовленим у Москві, ухвалив кілька постанов “Про некручення і помилки у висвітленні української літератури в “Нарисі історії української літератури””, “Про журнал сатири у гумору “Перець””, “Про журнал “Вітчизна””, “Про репертуар драматичних та інших театрів України” та ін. Призначення Л. Кагановича для “зміцнення керівництва” українською парторганізацією (М. Хущов був переміщений на другорядний пост голови уряду), який розгорнув бурхливу діяльність по боротьбі з “українським буржуазним націоналізмом”. Ним фактично була підготовлена велика розстрільна справа, жертвами якої мав би стати цвіт української інтелігенції того часу: А. Малиишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський та ін. Та ініціатиза Л. Кагановича виявилась невчасною, і він був відкликаний до Москви.
  • Січень 1949 р. Боротьба сталінського керівництва з “низькопоклонством” перед Заходом, проти “космополітизму”. Об’єктом переслідувань були обрані літератори, митці, учені. Сигналом до атаки проти космополітів стала редакційна стаття “Про одну антипатрітичну групу театральних критиків”, опублікована в газеті “Правда”. Відгомоном цієї статті в Україні стало навішуввання ярликів “безрідних космополітів” на літературних і театральних критиків О. Борщагівського, А. Гозенпура та ін.
  • Початок 1950-х. Розпочалася нова хвиля звинувачень української інтелігенції. Переслідувань зазанали українські композитори Б. Лятошинський. М. Колесса, М. Вериківський, К. Данькевич (опера “Богдан Хмельницький”), науковці. Нещадній критиці було піддано творчість В. Сосюри за вірш “Любіть Україну” (1944), який оголошувався “ідейо порочним твором”.

Результати та наслідки: 

  • Відбулося гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва; обмежено свободу творчості.
  • Фізичне знищення частини інтелігенції. Породила потворчі явища в середовищі радянської інтелігенції, викликала її розкол і розмежування.
  • Відбулосся остаточне протиставлення влади і народу, ліквідовано патріотичне піднесення післявоєнних років та паростки відродження української культури.
  • У літературі та театрі, по суті, зникло поняття мистецької школи; театральна та літературна критика мз засобу стимулювання творчого розвитку перетворилася на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології.
  • “Ждановщина” посилила відірваність радянських митців від досягнень світової культури, стала ідеологічним обґрунтуванням конфронтаційної зовнішної політики СРСР.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *