Велике розселення слов'ян

  Велике розселення слов’ян – розселення слов’янських племен із їх прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V – VII ст.; стало складовою Великого переселення народів. На думку сучасного українського історика В. Барана, велике переселення народів “започаткувало поділ слов’ян на ті етнічні групи, які, залежно від історичних обставин, заклали основи процесів формування сучасних слов’янських народів”.



Період

Характерні риси

Початок V ст.Слов’янські племена антів і склавинів визнають владу гунів і освоюють землі, полишені готами
453 р.Смерть вождя гунів Аттіли. Розпад гунського об’єднання племен. Активізація переселенських рухів племен, раніше підвладних гунам
VI ст.Початок Балканських війн – військової експансії антів і склавинів проти Візантійської імперії. Спочатку вони обмежувалися окремими нападами, а від середини століття оселяються за Дунаєм
VI – VII ст.Просування слов’ян на північний схід. Формування слов’янських племінних союзів у верхів’ях Дніпра (кривичі) та в басейні озера Ільмень (ільменські словени)
Кінець VI – початок VII ст.Активізація переселенських рухів слов’ян у півнісно-західному напрямку. Виникнення в Центральній Європі слов’янської “держави Само”
Близько VII ст.Слов’яни з Подунав’я рухаються далі двома потоками: анти – углиб Балканського півострова, а склавини – угору Дунаєм
Кінець VII ст.Унаслідок розселення формуються східні, західні та південні слов’янські союзи племен

 



Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *