"Задивляюсь у твої зіниці…" аналіз

Василь Симоненко "Задивляюсь у твої зіниці..."

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Автор: Василь Симоненко.
Тема: звеличення рідної землі, її історії.
Ідея: звернення до земляків – любити рідну землю і дбати про її майбутнє
Жанр: патріотична лірика
Віршований розмір: шестистопний ямб
Образи твору : головний образ твору – ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає “чортами”, “недругами”.
Художні засоби:
– метафори: пливе за роком рік,перли в душі сію,мовчать Америки й Росії, дні занадто куці та малі,чорти живуть на небі;
– епітети: червоні блискавиці, мама, горда і вродлива,святе синівське право;
– порівняння: зіниці, голубі, тривожні, ніби рань;
– звертання: Україно! недруги лукаві! друзі. Нене;
– образи-символи: мати, чорти;
– гіпербола: битви споконвічний грюк;
– риторичне запитання: Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *