Пісні про кріпацтво

Пісні про кріпацтво. Палкий проти кріпацтва, прагнення до волі, тяжкі душевні муки поневолених селян, возвеличення месників за народні кривди – Олексу Довбуша, Устима Кармалюка, Лук’яна Кобилицю та ін. – основна тематика численних кріпацьких пісень, які створювалися століттями. Адже зародки кріпацтва з’явилися ще в Х столітті, тоді в особисту залежність від багатіїв потрапляли селян і міщани за невиплачені борги. Однак особливого розмаху кріпацтво набрало за часів панування польської шляхти (XVI – XVII століття). Після визвольної війни 1648 – 1654рр., коли Україна стала відносно самостійною державою, кріпацтво дещо послабшало. Колонізація України російським царатом посилила кріпосний гніт.
 

ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ

Із-за гори вітер віє,
А в долині тихо,
Добре було на Вкраїні,
А тепера лихо.

За молодих панів стало
Трудно на роботу:
Увесь тиждень на панщині,
А собі в суботу.

А в неділю до схід сонця
В усі дзвони дзвонять,—
Десятники підвіконню
На панщину гонять.

Чоловікам за неводом
Раненько вставати,
Старим бабам крупи дерти
Та ще й плаття прати.

Молодицям по світлицях
Мости1 шарувати.
Малим дітям пір’я драти
І тютюн в’язати.

Хвалилася наша пані:
Добре в неї жити.
Ой неправда, вража пані,
Плачуть наші діти.

            Згадка про часи, коли Україна була вільною, непокріпаченою. «А тепер лихо» – «увесь тиждень на панщині…». Нелюдські умови життя та праці відтворено в рядках пісні. Недарма таке життя назване лихом. Народне ставлення до панів виражене у місткому епітеті вража.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *