Пісні національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького

    Історичні пісні – це ліро-епічні твори, у яких оспівуються визначні історичні події, славні подвиги синів України. Найдавніші історичні пісні долинули до нас ще з XV століття, із часів турецько-татарського лихоліття. За свою багатовікову історію український народ створив сотні історичних пісень.
    Пісні національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького – “Гей, не дивуйтесь, добрії люди”, “Чи не той то хміль”, “Засвистали козаченьки”, “Ой з города немирова” тощо. У цих піснях оспівується визначні історичні події, славні подвиги синів України. Це були часи блискучих перемог української зброї, військової і політичної думки, дипломатичної стратегії й утвердження національної ідеї.

ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕ, ДОБРІЇ ЛЮДИ

Гей, не дивуйте, добрії люди,
Що на Вкраїні повстало.
Там за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
А Перебийніс водить чимало —
Сімсот козаків з собою,
Рубає мечем голову з плечей,
А решту топить водою:
“Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води болотянії.
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії”.
Дивуються панки, вражії синки,
А що козаки вживають.
Вживають вони щуку-рибаху
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький
На Жовтім Піску підбився.
Од нас, козаків, од нас, юнаків,
Ні один панок не вкрився.
Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивім коні горою.
З мушкетом стане, аж серце в’яне,
А пан од жаху вмирає.
Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли, забунтували
Та й утеряли Вкраїну.
Ой та зависли пани, зависли,
Як чорная хмара на Віслі.
Не допустимо ляхви із Польщі,
Поки нашої жизності.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберімося в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки.

Чи не той то хміль (Пісня про Богдана Хмельницького)

Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
“Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди”.
“А я ляхів не боюся
Г гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи.
На вашу біду”.
Ой, втікали вражі ляхи —
Погубили шуби…
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Деякії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Ген, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця…

     Пісня про Максима Кривоноса та Богдана Хмельницького. Щерадість перших перемог не затьмарена наступними поразками. Два поняття добрїї люди і множество ляхів творять протиставлення. Спочатку йдеться про Максима Кривоноса, який виступає справжнім месником за народні кривди; учасники бойових дій прекрасно знали Кривоноса, який водив їх  у бій особисто та був там же поранений. А от про Богдана Хмельницького згадано епізотично (що він підбився на Жовтім Піску: це зрозумілий символ блискучої перемоги козаків під Жовтими Водами). У дусі козацької звитяги звучить і фінал – цезаклик до стрімкого танцю – танцю перемоги. Зовсім по-іншому зображено польську шляхту: починаючи від зневажлиого ляхи, ляшки і закінчуючи засобами, які використані з метою принизити ворога (чорна хмара, лядська слава), якого визвольний рух українців загнав під лаву (асоціація з собакою). Натомість усіма засобами вивищується непереможний блиск українського козацтва.



Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *