Пісні доби Руїни та колонізації України російським царатом

    Історичні пісні – це ліро-епічні твори, у яких оспівуються визначні історичні події, славні подвиги синів України. Найдавніші історичні пісні долинули до нас ще з XV століття, із часів турецько-татарського лихоліття. За свою багатовікову історію український народ створив сотні історичних пісень.
    Пісні доби Руїни та колонізації України російським царатом після Переяславської угод, пісні про еміграцію до Америки та Канади – «Ой ви, хлопці-запорожці», «У Глухові, у городі», «Я сьогодні щось дуже сумую», «Світ великий, край далекий».

Віє вітер, віє буйний

Віє вітер, віє буйний,
Дуби нагинає,
Сидить козак на могилі
Та й вітру питає:
Сидить козак на могилі
Та й вітру питає:
«Скажи, вітре, скажи, буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?»
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?»
Йому вітер одвічає:
«Знаю,- каже,- знаю,
Твоя доля козацькая
В далекому краю.
Твоя доля козацькая
В далекому краю.
Лежить вона затоптана
Сірими волами».
Почув козак та й заплакав
Дрібними сльозами.
Почув козак та й заплакав
Дрібними сльозами.

    Мотив туги за колишніми козацькими волностями та звитягами, знищеними російським царатом, пронизує пісню. Діалог між козаком і вітром закінчується песимістичним образом дрібних сліз, що безсило проливає над своєю долею козак – сіромаха. У пісні використано принцип градаційного нанизування запитань зметою посилення акценту на споконвічних українських пріоритетах (воля, фортуна, доля, слава), які знищила Росія

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *