"Зачарована Десна" аналіз

Автор: Олександр Довженко.
Рік написання: 1957.
Жанр: кіноповість (“автобіографічне кінооповідання”)
Олександр Довженко "Зачарована Десна" (1957)
Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту.
Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою і щасливою.
Головні герої: два ліричні герої – Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина.
Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» плюс ліричні та публіцистичні відступи.
Проблематика твору:
– природа і людина;
– шлях народу та людини до щастя;
– прекрасне й потворне в житті;
– покликання, сутність людини;
– роль праці в житті людини;
– добро і зло;
– життя і смерть.
Сюжет : У творі фігурує подвійний образ автора. Автор у своєму дитинстві – маленький Сашко, і автор у своєму дійсному житті – Олександр Довженко. Уся розповідь, окрім філософських відступів, йде від особи Сашка. Конкретного сюжету немає, це просто дитячі спогади, пронизані гумором та легким жалем за минувшиною.
Сашко по черзі згадує своїх родичів: маму, батька, діда Семена, прабабу Марусину. Від кожного образу віє теплом і любов’ю. Мати Сашко описує як дуже трудящу, дуже добру але неписьменну жінку, вона любить все зелене, постійно порається на городі. Не зважаючи на свою добрість, мати недолюблює діда Семена, бо думає, що той чорнокнижник. У діда дійсно є книга, але то Псалтир, який він урочисто читає під образами кожної неділі. Не стільки читає, скільки промовляє завчене ще у школі. Мати, не розуміючи старослов’янської, думає, що дід плете замовляння, й від того вона себе погано почуває. Дід дуже схожий на Бога, а ще у нього є грижа, ще з молодих чумацьких літ. Свою грижу дід ходить гріти на погребні. Він часто лежить там під вишнею, потираючи болюче місце. Іноді він кашляє, дід кашляє стільки, скільки пам’ятає себе Сашко. По дідовому кашлю старі бабки вгадують погоду. А ще погоду допомагає вгадувати ворон, що живе на полі.
Життя біля Десни настільки цілюще, що ще навіть жива дідова мати – прабабка Марусина, жінка, яка має нетиповий талант – вона може проклинати все й всіх декілька днів поспіль. Прокльони «це творчість її темної престарілої душі». Якось вона проклинає Сашка за те, що повисмикував моркву.
Головний герой ділиться з читачем своїми радощами й печалями, а голос Довженка на другому плані наштовхує на думку про те, що саме дитинство, спогади з нього, роблять людину людиною. Саме в дитинству відбувається формування особистості, тому дуже важливо, щоб ця пора життя була щасливою. Родина Сашка була дуже бідною, але всі в ній любили одне одного і змогли виховати з хлопця гідну особистість.



Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *