ГІДРОСФЕРА – Її складові – Світовий океан

ГІДРОСФЕРА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

Гідросфера – водна оболонка Землі, сукупність усіх природних вод на земній поверхні та поблизу ії. До складу гідросфери входять води Світового океану, води суходолу(річки, озера, болота, льодовики, підземні води, штучні водойми). вода в атмосфері. Об’єм гідросфери складає 1370 млн км3. Понад 96 % гідросфери становлять солоні води океанів та морів, які вкривають 70,8 % площі земної поверхні. Наука, яка вивчає води Землі, їх властивості, розповсюдження та процеси, що в них протікають, називається гідрологією.
Усі складові гідросфери – води Світового океану, води суходолу та вода в атмосфері – взаємопов’язані між собою та утворюють єдиний кругообіг води в природі. Завдяки цьому процесу в природі відбувається постійний зв’язок гідросфери з іншими геосферами Землі – літосферою, атмосферою та біосферою.

СВІТОВИЙ ОКЕАН ТА ЙОГО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ

Світовий океан – безперервний водний простір земної кулі поза межами суходолу. Площа Світовопо океану становить 361 млн км2(71 % усієї земної поверхні). Світовий океан умовно поділяють на чотири океани – Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий.
Найбільшим та найглибшим є Тихий океан, другий за розмірами – Атлантичний, найбільш теплий та солоний – Індійський, найбільш мілководний і прісний – Північний Льодовитий. Деякі вчені окремо виділяють Південний океан – прилеглі до Антарктиди південні частини Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Прихильники п’ятого океану обґрунтовують й0ro існування наявністю власної системи атмосферної і водної циркуляції, низькими температурами, своєрідністю oрганічного світу. До складу океанів входять моря, затоки, протоки.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ – Гідросфера

1) Океани

  • Тихий (найбільший і найглибший)
  • Атлантичний (найбільш освоєний і найбільш забруднений)
  • Індійський (найтепліший і найсолоніший)
  • Північний Льодовитий (найменший, наймілкіший, найхолодніший)

2) Моря

Частини океану, відділені від нього суходолом або підвищенням дна

а) Внутрішні

Майже повністю оточені суходолом (Середземне, Чорне)

б) Окраїнні

Розташовані по окраїнах материків і відокремлені від океану островами, півостровами, нерівностями дна (Баренцове, Японське)

3) Затоки

Частини моря, океану, що глибоко вдаються в суходіл (Мексиканська, Перська)

4) Протоки

Порівняно вузькі водні простори, що з’єднують океани, моря та інші водойми та розділяють ділянки суходолу (протока Дрейка, Керченська, Берингова)

Найдовшою протокою світу є Мозамбіцька, що відокремлює острів Мадагаскар від Африки, а найширшою протокою вважається протока Дрейка (мінімальна ширина – 820 км, максимальна – 1120 км) між Південною Америкою та Антарктидою.

СУХОДІЛ В ОКЕАНІ – Гідросфера

Води океанів та морів поділяють суходіл на різні за розміром та конфіурацією частини – материки, острови, півострови. Материки – найбільші ділянки суходолу, з усіх боків оточені океанами і морями. Материків існує шість: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида та Австралія. Острови – відносно невеликі ділянки суходолу, з усіх боків оточені водою. Найбіль острови на Землі – Гренландія(площа 2176 км), Нова ґвінея(829 тис . км), Калімантан(744 тис . км). За походженням розрізняють материкові, коралові та вулканічні острови. Материкові острови(наприклад ґренландія, Мадаґаскар) є частинами материків, що відокремилися від них у результаті тектонічних рухів земної кори. Коралові острови складені вапняковими відкладеннями коралових поліпів. Таких островів нараховується багато в тропічних широтах океану. Найвеличнішим творінням коралових поліпів є Великий Бар’єрний риф, який простягнувся вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2300 км. Вулканічні острови утворюються внаслідок вивержень вулканів на дні Світового океану. Конуси таких вулканів зазвичай утворюють ланцюжки островів у районах сейсмічних поясів(наприклад Курильські та Гавайські острови). Скупчення островів які мають однакове походження та розташовані неподалік одне від одного, називають архіпелагом. Найбільшими архіпелагами у світі є Малайський(близько 2000 тис. км2), Канадський Арктичний(понад 1300 тис. км2), Японські острови(370 тис. км2), Британські острови(325 тис. км2).
Ділянки суходолу, що сильно видаються у води океанів, морів або озер, називають півостровами. Найбільший півострів світу – Аравійський(2730 тис. км2). Найбільший півострів України – Кримський(25,5 тис.км2).

ВЛАСТИВОСТІ ВОД СВІТОВОГО ОКЕАНУ – Гідросфера

Океанічна вода за своїм складом значно відрізняється від прісної, що й визначає особливості її властивостей. У ній містяться солі, гази, тверді частки органічного та неорганічного походження. Вміст солей характеризує солоність – кількість солей в грамах, розчинених в одному літрі (1000 г) океанічної води. Солоність обчислюють у проміле (%о), тобто тисячних частках. Середня солоність морської води – 35 %о. Це означає, що в 1 літрі вод океану міститься в середньому 35 г солей. Показник солоності поверхневих вод океану залежить від кількості опадів, опріснення водами річок, танення льоду. Найменш солоними є води Балтійського моря а найсолонішими – води Червоного моря (42 %о).
Щільність океанічної води є трохи вищою за щільність прісної води. Переважний синій колір вод океану пояснюється розсіюванням сонячних променів дрібними частинками, замуленими у воді. Океанічна вода має високу прозорість.
Зареєстровано проникнення сонячних променів на глибини до 700 м. Радіохвилі проникають у товщу води лише на невелику глибину, проте звукові хвилі можуть поширюватися під водою на тисячі кілометрів. Електропровідність морської води приблизно у 4000 разів вища за електропровідність прісної води.
Температура води на поверхні океану неоднакова і залежить від широти місцевості, пори року, морських течій. Найнижчою є температура води у полярних морях (-2 ° C), найвищою – у Перській затоці (+ 37 ° C). Середня температура поверхневого шару вод океану становить +17,5 ° C. Із глибиною температура води знижується досить швидко до глибини 200 м, від 200 до 1000 м – повільніше. На глибинах понад 1000 м температура становить приблизно +2-3 ° C. Середня температура всієї маси води в океані дорівнює +4 ° C. Океанічна вода має велику теплоємність: 1 м3 води, охолонувши на 1 ° С, може нагріти на 1 ° С більше ніж 3300 м3 повітря. Солоність води зумовлює низку особливостей: середня температура замерзання морської води коливається в межах від -1,1 ° до -2,2 ° С, а температура кипіння становить більше ніж 100 ° C.

РУХИ ВОДИ У СВІТОВОМУ ОКЕАНІ – Гідросфера

Поверхня океану безперервно перебуває в русі. На ній виникають хвилі, періодично змінюється рівень води, переміщуються водні маси. Хвилі – коливальні рухи водної поверхні. Причини утворення хвиль різні. Розрізняють вітрові, сейсмічні та припливно-відпливні хвилі.

ОСНОВНІ ВИДИ РУХУ ВОДНИХ МАС – Гідросфера

1 ) Вітрові хвилі (викликані вітром, мають коливальний характер)
2 ) Сейсмічні хвилі-цунамі (викликані землетрусами на дні океану)
3 ) Припливно-відпливні хвилі (викликані силою тяжіння Місяця та Сонця)
4 ) Океанічні течії
  • Приповерхневі (викликані впливом потужних постійних вітрів, мають поступальний характер )
  • Глибинні (глибинна циркуляція) ( викликані різницею у щільності води)
Океанічні течії – горизонтальні переміщення водних мас на великі відстані. За походженням найбільш поширеними є вітрові течії, викликані дією потужних постійних і сезонних вітрів. У Світовому океані течії утворюють певну систему, яка зумовлена, насамперед, зональною циркуляцією атмосфери. За температурою розрізняють теплі та холодні течії. Вони охолоджують або пом’якшують клімат певних територій, істотно впливають на клімат не лише окремих країн або материків, але й на клімат усієї планети, транспортуючи величезні маси води. Тому теплі течії ще називають “трубами водяного опалення” Землі. Найпотужнішою течією на Землі є Течія Західних вітрів, яка утворює своєрідне рухливе кільце навколо Антарктиди та переносить у 200 разів більше води, ніж усі річки світу. Причиною виникнення цього водяного потоку є дія постійних західних вітрів.

Основні океанічні течії – Гідросфера

Основні океанічні течії гідросфера фото

Води суходолу – Гідросфера

До вод суходолу належать річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота, штучні водойми.

Річки – Гідросфера

Річка – це природний водний потік, що рухається в заглибленні, створеному його рухом, -руслі. Початок річки називається витоком. Витоком може бути джерело, льодовик, озеро або болото. Місце впадіння річки в море, озеро або інші річки називається гирлом. Річка з притоками утворює річкову систему. Назва річковій системі надається за назвою головної річки, наприклад система Дніпра, Волги, Дунаю. На своєму шляху річка за допомогою приток збирає атмосферні опади з певної території, яка називається водозбірним басейном. Найбільший водозбірний басейн має Амазонка -7180 тис. км2, що майже дорівнює площі материка Австралія. Сусідні водозбірні басейни відділені природною межею – вододілом.
Річки живляться поверхневими (дощовими, талими сніговими або льодовиковими ) та підземними водами. Залежно від того, яке джерело живлення переважає, розрізняють типи живлення річок: дощове, снігове, льодовикове та підземне. Якщо річка отримує живлення з кількох джерел одночасно, тоді такий тип живлення називають змішаним.
Від того, який спосіб живлення переважає, значною мірою залежить режим річок – закономірна зміна рівня й витрат води. Повінь – тривалий підйом рівня води в річці, викликаний основним джерелом живлення. На більшості річок України повінь відбувається навесні. Після випадання рясних дощів або під час відлиг на річках у будь-яку пору року може статися паводок – раптове короткочасне підвищення рівня води. Період низького рівня води в річці називається меженню.
Особливості характеру річок та напрямок течії залежать від рельєфу місцевості, де вона протікає. За характером течії розрізняють гірські та рівнинні річки. Гірські річки характеризуються значним падінням (перевищенням висот між витоком та гирлом), похилом (відношенням падіння до загальної довжини річки) та швидкістю течії. Рівнинні річки спокійні, з повільною течією, що робить їх зручними для судноплавства.
Важливими характеристиками річок є показники витрати води та річкового стоку. Витрата води – об’єм води, що протікає крізь поперечний переріз річки за одиницю часу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *