ГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ГЕОГРАФІЯ. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

У середньовічній Європі науки перебували в за непаді. Однак, попри панування релігії, були люди, які вивчали світ і здійснювали мандрівки. Як правило, це були купці, які прагнули збагачення від торгівлі заморськими товарами. Найбільшої слави набула подорож Марко Поло(1254-1324 рр.), який вирушив до Китаю та прожив там 17 років. Про свої пригоди він написав Книгу Марко Поло, яка містить описи не лише Китаю та материкової частини Азії, а й островів від Японіі до Занзібару.

У цей період центр розвитку географічних знань перемістився з Європи до Азії. Арабські вчені вели спостереження за природними процесами, мандрували країнами Європи, Азії та Африки, вивчали життя та побут народів, складали описи та географічні карти.

У Багдаді, столиці Арабського халіфату, був створений Будинок Мудрості – своєрідний науковий центр, куди запрошували працювати видатних учених, привозили з різних країн наукові праці, впровадили наукові спостереження. Одним із найвидатніших арабських мандрівників є Ібн Баттута(1304-1377 рр.), який подорожував майже 30 років подолавши відстань близько 130 тис. км. Свої враження він описав у книзі “Особливості міст та чудеса подорожей”.

У Середньовіччі географічні відомості про українські землі подавалися в літописах, де в 1187 р. вперше була вжита назва Україна. Цікаві відомості про природу, життя та побут народів, що населяли південну частину сучасної України наведені у творах арабських учених Ібн Якуба, Аль-Масуді та ін.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *