"Два кольори" критика

“ДВА КОЛЬОРИ”

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Пісня “Два кольори” справді стала народною. Для неї характерне винятково гармонійне поєднання поетичного тексту і чудової розлогої музики з прекрасними мелодіями. У цій пісні – увесь життєвий шлях поета і багатьох іншиї людей, котрі “навесні” свого життя пішли “у всіх незнаними шляхами” і як символ материнської любові, як обреріг мали з собою тільки сорочку, вишиту материнськими руками. Українські вишиванки сяють барвистою гамою кольорів, вони, як веселки, виграють самоцвітами узорів. Та ця вишиванка особлива, пророча, вона вишита “червоними і чорними нитками”.
Ці два кольори – червоне і чорне – символ життя цілого покоління. Поет пояснює їх з наближенням до народного сприйняття: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Ці почуття органічно поєднуються у житті кожної людини: “переплелись, як мамине шиття, мої сумні і радісні дороги”. Безнадія і печаль звучать в останній строфі.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Так пройшов вік мільйонів лбдей. Найбільший скарб – згострочок старого полотна, вишитий матір’ю, як пам’ять, як надія на останній притулок. Старий мамин дарунок стає нерозривною ниткою, що в’яже з батьківською домівкою. Не бавило життя ліричного героя, тільки два кольори, як і передбачала мати, випали на долю:

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

(Два наголоси у слові “кольори” викликані вимогами пісенного жанру.) Пісню на музику поклав композитор Олександр Білаш.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *